Дік погано себе почуває

Дідусь помітив, що Дік виглядає втомленим і млявим. Він лежав на килимку, а замість того, щоб швидко схоплюватися, як завжди, він зволікав, і неохоче вставав. Пізніше, коли Дік взагалі не поїв, дідусь зрозумів, що щось не так. Він підійшов до Діка, і торкнувся його носика. Він був гарячим.

Дідусь дуже затурбувався:-Схоже, Дік захворів.

Бабуся, що сиділа неподалік, почула слова чоловіка, і встала з-за столу, щоб подивитися на Діка.

Вона теж помітила, що собака виглядає втомленою, і сказала:-Так, справді. Він дуже млявий.

Дідусь і бабуся були дуже стурбовані станом Діка. 

     Розмірковуючи разом, вони дійшли одностайної думки: треба відвести його до найближчої ветеринарної лікарні, щоб лікар оглянув та призначив лікування. Вони взяли ковдру, завернули обережно туди Діка, намагаючись не робити різких рухів, щоб не турбувати його ще більше та поїхали на машині. Дідусь через ковдру погладжував Діка, намагаючись заспокоїти його. Бабуся тихо молилася і час від часу кидала тривожні погляди на хворого собаку.

       Коли вони зайшли до кабінету, Діка одразу оглянув ветеринар. Він уважно вивчив стан собаки, виміряв температуру, послухав серцебиття і сказав:

-Схоже на вірусну інфекцію. Потрібно комплексне лікування: антибіотики, знеболювані, та обов’язковий спокій.

Дідусь та бабуся були зовсім пригнічені новинами. Вони так любили свого Діка і хотіли, щоб він був здоровим і веселим. Вони тихо плакали, сидячи в куточку кабінету лікаря і тримаючись за руки. Дідусь і бабуся вислухали всі вказівки лікаря, акуратно поклали Діка у ковдру. Тепер він був удома, на своєму улюбленому килимку біля каміну.

Вони взяли ліки, та почали лікувати Діка.

Бабуся шепотіла:-Тримайся, ріднесенький… ми з тобою. Дідусь дбайливо капнув ліки в миску з водою, як навчав лікар. Дік слабо підняв голову, попив, і знову ліг, тяжко зітхнувши.

Вова стояв у дверях-очі блищать:-Не бійся, Дікулю… ми вилікуємо тебе. Все буде добре.

       Минув тиждень, і Дік повністю одужав. Він знову бігав, весело виляв хвостом і пустував, як щеня. Дідусь і бабуся були безмірно раді, що він видужав і повернувся до своїх звичайних справ: охороняти дім, і гратися зо всіма.