Вороновели. Книга IV: Чотирнадцятий вогонь

Шість століть у Великому Соборі горіло тринадцять вогнів.

По одному для кожного Дому, що колись установив закон для наймогутніших магічних родів. Тринадцять голосів. Тринадцять місць. Тринадцять меж, які ніхто не наважувався поставити під сумнів.

А потім спалахнув ще один.

Уперше він згас.

Удруге — залишився горіти.

Вороновелі вже покинули Собор. Слухання завершилося. Свідки розійшлися. Ніч опустилася на порожню залу.

Та синє полум’я не згасло.

Елеонора Сонклер дивиться на нього й розуміє: перед нею не просто магічна аномалія. Собор відповів на щось, чого не повинно було існувати в його законах.

Тепер Великі Доми хочуть знати, кому належить чотирнадцятий вогонь.

Одні бачать у ньому право Вороновелів.

Інші — загрозу старому порядку.

Треті воліли б загасити його раніше, ніж відповідь змінить рівновагу сил назавжди.

Але найнебезпечніше питання звучить інакше.

Не кому належить новий вогонь.

А чому Собор знав, як його запалити.

Бо деякі таємниці не народжуються в ту мить, коли їх знаходять.

Вони просто дуже довго чекають, поки хтось нарешті подивиться у правильне місце.