Вода в мені

Що ж робити — я не розумію,

Навкруги лиш суєта й обман.

Несвідомо, зовсім не бажаю,

Стаю водою — тихою, мов стан.

Несе мене кудись у тишу хвиля,

Та де мій берег? Де мій океан?

І ось уже водою стала я,

Та задихаюсь навіть у воді сама.

Хочу крикнути — та сил немає,

І рибою стала я поміж хвиль,

І легшим стало серце — ніби знаю,

Що біль минеться, хоч і не одвік.

Так непомітно, зовсім не бажаю,

З ріки я в океан свій припливла —

І світ мій тихо, м’яко обернувся:

Де я тонула — там знайшла життя.