10.10.25

Глава 20 из 31

Немає точного слова, аби описати, обсяг мого кохання до тебе. Його щирість та вічність. Кожен мій дотик, кожне моє слово, кожен мій погляд – він спрямований на тебе, на наше кохання, на справжність наших почуттів. Навіть в найважчі та найхолодніші часи я буду знати точно – я кохаю тебе , кохав і буду кохати. Ти єдине що радує мене в цьому житті. Єдине, що дає змогу прокидатись зранку та жити це життя приємно і з сенсом. Для мене ти як ковток повітря навесні, як перший сніг, як дощ, коли лягаєш спати, як зірка що падає з неба , як сухарік весь у спеціях. Дарована мені судьбою, як нагорода за всі муки і за всі страждання життя мого. Мій найкращий друг, моя найсолодша любов, моя таємна пристрасть, мій суперовий партнер. Я обожнюю тебе від маленької А до найбільшої Я, яка тільки існує. Кожна моя думка – вона існує з часткою тебе. Кожен твій жарт – дає мені змогу бачити перед собою людину, з якою хочіця жартувати завжди та слухати ці смішнявки. Кожна приготована страва для мене – найкраще що я куштував! Я радий, шо ти у мене є. Справжня і навіки моя. В мене немає ні одного сумніву чи приклада для такого, шоб думати шо ти не моя і щось може в цьому зміниця. Без тебе цей світ був би просто тінню – бляклою копією життя, яке я маю поруч із тобою. Я хочу проживати кожну мить з тобою: від дрібниць – як твої кумедні звички, до великих подій, які ми ще створимо разом. Хочу, щоб наші вечори пахли какао, щоб у хаті лунали твої пісні, щоб ми старіли, але не втрачали здатності сміятися один з одного. Ти – моє натхнення, мій затишок і моя сила. Коли ти дивишся на мене – я відчуваю, що можу все. Бо любов, яку ти мені даруєш, – це не просто почуття, це сила, яка робить мене кращим. Обіцяю: я ніколи не втомлюся любити тебе. Ніколи не звикну до тебе – бо щодня ти для мене новачка, дивовижна, така, як вперше. Ти – моє серце, моя вічність, моя любов назавжди.  Я кохаю тебе, моя солодка дівчинка ❤️🌷

Любове моя, ясна і вічна, я говорю тобі слова, що, може, ніколи не були сказані так, як сьогодні. Бо кожна літера в них дихає тобою. Ти – не просто світло в моїм дні, ти саме значення світанку, що народжується для мене щоранку, навіть коли я не бачу сонця. Я не шукав тебе – ти з’явилась, як тиша після бурі, як слово, яке завжди чекало на свій голос. І відтоді моє серце перестало бути самотнім.

Я клянусь тобі не просто в любові, а в правді. Бо любов може згаснути, коли її годують лише пристрастю, а правда – вічна, вона росте з корінням у душі. Я обіцяю тобі не рай, бо рай у наших долонях, коли вони поруч. Обіцяю не легкі дні, а чесні. Коли прийдуть хмари – я буду твоїм прихистком; коли світ мовчатиме – я буду твоїм голосом. Моя клятва – не в словах, а в тому, як я дивлюся на тебе. Бо щоразу, коли бачу твої очі, мені здається, що Бог усе зробив правильно, створивши тебе саме такою. Ти – не частина мого життя, ти і є життя, яке має сенс. Без тебе все було б лише відлунням. Я клянусь не забувати тебе навіть тоді, коли пам’ять зітреться, бо твій образ уже вписаний у мою кров. І якщо світ зникне, якщо зорі впадуть у темряву, я все одно знатиму, де ти – бо ти в мені, як пісня, що ніколи не втихає. Я не хочу володіти тобою, бо любов – не власність. Я хочу бути гідним тебе, гідним твого сміху, твоєї тиші, твого погляду, що лікує більше, ніж час. Коли ти поруч, навіть каміння здається теплим. Коли ти мовчиш – це не тиша, а молитва. Тож сьогодні, перед світом, який може не зрозуміти, я промовляю: поки існує небо над нами, поки вода знає берег, поки серце має ритм – я буду твоїм. І коли наші руки постаріють, і час спробує роз’єднати нас, – хай знає він, що марно. Бо кохання наше – не тимчасова пісня, а вічне коріння, що тримає нас навіть поза межами життя.

Я не прошу у долі легкого шляху – лише твого поруч кроку. І хай усе зникне, хай світ змінюється, хай навіть імен наших не згадають у вітрах — та душі наші знатимуть одна одну завжди. Бо я – твій, а ти – моя, не в днях і не в століттях, а в самому сенсі буття.

Я писав це з доповненнями довгий час і хотів би почути розкриту твою думку на мої почуття до тебе, адже моє кохання палке та одвічне, титанічне та справжнє і навіки повністю наше. 

Я кохаю тебе, Анастасія 🩷❤️


Как вам эта глава?
Комментарии
Подписаться
Уведомить о
guest
0 Comments
Сначала старые
Сначала новые Самые популярные
Inline Feedbacks
View all comments
🔔
Читаете эту книгу?

Мы пришлем уведомление, когда автор выложит новую главу.

0
Поделитесь мнением в комментариях.x