ЇЇ ГОЛОС
Квіти.
Ти дихаєш ними
Торкнись
Пелюсток
Перетворись
У метелика
Я хочу знати
Хто ти є
Чи оте безбарвне
Що потребує кольорів
Чи ти
Оте без тіні
Що блукає
Від дверей до дверей
А може морок
Що заповзає у щілини
Жалістю
Смуток, загорнутий
Блискучим світлом
Щоб ніхто не побачив
Твоє лице
Не проник у
Твої мрії
Та не заполонив душу
Своїм торканням
Прохолодних пальців
Своїм поглядом
Сповненим любові
Часом не зворушив
Закоцюрбленість єства
Твого
Та не розбив
Порцелянову чашку з чаєм
Прохолоди літнього
Вечора
Зорепадом ранньої
Осені
Та не плеснув
Вітром жаги
Щоб розчинити
Закам`янілість
Щоб змити
Плісняву підземелій
Відшкребти
Іржу на серці.
Розтулити твоївуста
І вдихнути у них
Посмішку чародійства
Перетворень
Щоб райдугою
Розцвіла твоя сутність
Розправила крила
І полетіла
У вир життя
З новим подихом
Кохання.
***
У той день,
Коли починається життя
І стомилась душа
В неповторному крузі
Відлетіла зоря
Розкута
Де те море
Куди
Кине погляд
Вона
Не побачить
Себе
У тих хвилях
Що піняться як світло
Ненароком торкнутись
До вершини гори
Де на волі літають птахи
Ехо блукає
Не може знайти
Спокій
У безвісті синій
Там де мрії
Живуть
У зеленій воді
Неспроможні вони
Залетіти у сни
Свої очі розкрити
Подивись у дзеркало
Там нікого нема
Лише сяє промінчик
Яскравий
Зафарбовує в сни
Стіни, вікна і двері
Книга снів
Перегорни сторінку
Дзвін почуєш
І легенький спів
Феї пурхають
З квітки на квітку
Назбирають пилок
У кишеньки свої
Ними щічки притрусять
Підфарбують легенькі вії
Приготують
Солодкий пиріг
Залоскочуть
Вітерцем
Своїх крилок малих
*****
Там, де світиться море
Де нікого нема
В тиші
Ясного сонця
Задзвеніли хмарки
Отой спів,
Що сиплеться з неба
Так тривожить
Я так
не хочу
бачити
Я так
не хочу
чути
Я так
не хочу
бути
Мене нема!
Де я?
Подивись на годинник
Час минув
Там лишились
Або почались
Спогади
Про майбутнє
Знову погляд майнув
Це теперішній час
Зазирнув у вікно
А в майбутньому
Вже бузок розцвіта
Це весна.