07.10.25

Є ти – і є світ. Усе інше – просто фон, тло, шум, який розчиняється, щойно я думаю про тебе. Ти – моя ніжність, моя усмішка, що живе у серці, навіть коли ми не поруч. Іноді я ловлю себе на тому, що дивлюсь у небо, а там, здається, бачу твої очі – такі глибокі, такі справжні, що в них хочеться жити.

Я люблю тебе всю – від першого твого погляду до найменшої рисочки в усмішці. Люблю твій сміх, який здатен розтопити будь-яку втому, будь-яку журбу. Люблю твій голос – ніжний і рідний, ніби пісня, яку хочеться слухати без кінця. Люблю твої губи – бо в кожному слові, у кожному подиху ними я чую щось більше, ніж просто звуки. Там – правда, щирість, тепло, яке не підробиш.

Між нами є відстань – але вона така маленька у порівнянні з тим, що я відчуваю до тебе. Бо любов не вимірюється кілометрами. Вона живе у серці, у кожній думці про тебе, у кожному “добрий ранок”, яке я шепочу, навіть якщо ти не поруч. І щоразу, коли ми не бачимося, я не сумую – я просто чекаю. Бо знаю: кожна зустріч із тобою варта будь-якого очікування.

Ти стала для мене всім. Не просто дівчиною, не просто людиною, яку я кохаю, – ти стала частиною мене. Коли тобі радісно, я світюся всередині. Коли тобі сумно, мені здається, що навіть повітря стає важчим. Я хочу, щоб ти знала – я завжди поруч, навіть якщо не стою поряд. У кожному повідомленні, у кожному спогаді, у кожному серцебитті – я є. Настуня, дякую тобі за все,  за твою щирість, за теплоту, за те, що ти є. Дякую за те, що віриш у мене, навіть коли я сам у собі сумніваюся. Ти моя сила і моя слабкість водночас. Ти – мій спокій, моя пристрасть, моя найкраща думка перед сном і перша на світанку. І якщо коли-небудь ти засумніваєшся, чи потрібна ти мені, – просто згадай ці слова. Бо поки я живу, поки моє серце б’ється, у ньому є місце лише для тебе. Я люблю тебе. Не сьогодні, не завтра, а завжди. Бо любов до тебе – не момент, не фраза, не емоція. Це – моя суть, мій вибір, моє життя. Твій назавжди. Мені буває прикро робити щось і відчувати вдячність від тебе, але в моменті через декілька годин отримувати холод і байдужість, якщо тобі щось не сподобалось. Мені зараз важко, підтримай мене, будь ласка. Це звучить дивно, але я відчуваю що гасну, я заморився з цією роботою дуже сильно, просто будь поруч та кохай мене, а не наказуй і не показуй що я винний. Я можу вибачитись за все, але це занадто сильно вийшло у нас в звичку. Маю надію ти розумієш мене і полегшиш ці тортури і ми разом все пройдемо ❤️🌷