Дік застряв у кріслі

        Сонце сідало, забарвлюючи небо у насичені помаранчеві та червоні тони. Повітря ставало свіжим і прохолодним, а повітря наповнювалася запахом ночі, що наближається.

Дідусь сидів на кухні, та розмовляв зі своїм сином. 

Дік підріс, та був вже вище, ніж раніше. У кімнаті, він побачив червоне крісло, та підійшов ближче. Дік заліз, зручно вмостився на ньому. Коли він хотів лягли на інший бок, то впав назад, та опинився між стінкою та кріслом. Раніше, коли він був маленький., то вільно міг бігати під цим кріслом. А зараз Дік не міг і поворухнутися. Він спробував вилізти, але його тіло не хотіло підкорятися. Він смикав хвостом, сподіваючись, що це допоможе, але тільки заплутався ще більше і був настільки наляканий, що його хутро стало дибки, а очі розшилися в переляканому здивуванні. Дік почав скулити, пробуючи позвати Вову та дідуся.

-Стій.-перервав дідусь Вову.-Ти чув, що хтось скулив? А де Дік?!

Вони вскочили зі стільців та швидко зайшли у кімнату. Дідусь відразу побачив що Дік застряв за кріслом, та дуже перелякався. Вони підійшли до крісла та обережно звільнили Діка. Він кілька разів енергійно мотнув головою, очевидно, намагаючись струсити відчуття дискомфорту.

Вова лагідно поплескав його по голові, і він заспокоївся.

-З тобою все добре?- схвильовано запитав дідусь.

Цуцик підійшов ближче до нього.

-Головне що все добре.- сказав Вова.

-Дікуля, ти ж вже дорослий, треба бути трохи уважнішим, -промовив дідусь, – я на тебе не кричу, та не сварю, просто знай це. Цуцик опустив голову, та трохи був засмучений.

-Завтра в тебе важливий день, – з усмішкою сказав дідусь.

Дік вже чув цю фразу багато разів, та він був впевнений, що пройде завтрашній день цікаво та весело.

-Дік, ти напевно їсти хочеш,-промовив Вова.

-Звичайно він хоче, сьогодні ж день був важкий, – сказав дідусь, дивившись на Вову та Діка.

Він пішов у кухню, відрізав шматочок ковбаси та показав ковбасу Діку.

Собака не вагаючи схватив ковбасу з рук дідуся.

-Дікуля!-зі сміхом промовив він, – ви взагалі бачили котра година ? Вже треба йти спати! Тому що завтра буде важливий день для нашого друга.

    Вони посміялись, та пішли спати.