Очима творця…

«Погляд з боку іноді може бути більш цілим…»

Варвара була неймовірно красивою від народження. Її зелені очі затягували в себе і ніколи не виходили з голови людей, які потрапляли під вплив її глибокого погляду. Русяве волосся під променями сонця відливало золотом, а на дотик було м’якшим за найдорожчий шовк. Пухкі вуста, що спокушали та манили, гармонійно пасували до ідеального білосніжного обличчя з чіткими рисами, злегка пухкенькими щічками, налитими рум’янцем, і ледь помітним ластовинням. Усе в ній було настільки вродливим і звабливим, що жоден чоловік не міг устояти. Вона здавалася німфою чи ангелом. А її голос… він манив ніжністю, оксамитовістю та глибиною. Струнка, але не занадто, з повністю пропорційним тілом, вона надовго запам’ятовувалася кожному.

Геть не дивно, що на Варвару запав навіть герцог Астарот. Його нетерплячість змусила його припхатися до неї з контрактом, коли дівчині було всього шістнадцять, хоча він чекав на неї все життя. Демон не міг перечити власним почуттям та долі: щойно вона народилася, на пальці чоловіка з’явилася червоно-золота нитка, яка вела прямісінько до Варі.

Чоловік спершу розчарувався та лютував, навіть був готовий убити її, аби не бути з людиною. Проте, побачивши її та зазирнувши в зелені очі, він відчув у грудній клітині тепло, якого ніколи раніше не знав. Він полюбив її ще немовлям і оберігав від усіх небезпек, хоча й не міг втручатися в її життя напряму. Його рання присутність у житті дівчинки була порушенням законів його царства.

До речі, там він був кумиром усіх демониць: чорне волосся, блакитні очі, сильне та спрагле тіло, чіткі риси обличчя й складний характер манили й спокушали кожну.

Він не хотів обмежувати Варю в чому б то не було і поважав її, проте періодично ревнощі брали гору, адже він щиро не розумів, що вона знайшла в Августі й чому не бажала його так само, як того придурка, який її ранив.

Август у свою чергу теж був не пальцем роблений. Його зелені очі й темно-русе волосся ніколи не залишали жінок байдужими. Хлопець чітко знав свої сильні сторони та вміло користувався ними, проте, запавши на Варвару, геть розгубився. Він кохав її — по-своєму, але кохав. Був залежним, тікав від цього й завжди повертався, бо не уявляв, як жити й дихати без неї. Коли вона проходила повз, його кров закипала, волосся підіймалося дибки, а по тілу бігали мурахи. А коли Варвара кинула його востаннє, у нього трапилася панічна атака.

Август щиро намагався її забути, відволіктися, а потім — розізлити, саме тому і звабив Вероніку. Хоча йому нічого й не довелося робити, бо дівчина весь час «хворіла» ним і намагалася звернути на себе увагу.

Вероніка, Даніель і Варвара виросли разом: один садочок, одна школа, один коледж. Та чим старшими вони ставали, тим більше Вероніку з’їдали комплекси. Усі довкола тільки й говорили: «Варвара така вродлива», «Варвара така розумна», «Варвара молодець»… Варвара, Варвара, Варвара. Та ніхто не помічав її власної красивої посмішки, світлого волосся, виразних сірих очей, її успіхів у навчанні чи художніх конкурсах — окрім самої Варвари. Варя ніколи не намагалася затьмарити подругу, навпаки — допомагала, поступлася їй, дуже любила її, поважала, завжди підтримувала й оберігала. Проте родичі Вероніки своїми порівняннями, цькуванням і критикою просто отруїли їхню дружбу.

Між дівчатами наростала ненависть, і останньою краплею стало кохання до Августа, який подобався їм обом, а Вероніці, можливо, навіть більше і довше. Вона перша зустріла його і почала спілкуватися, але ніколи не розповідала про це подрузі.

Потім виявилося, що Даніель і Август — кращі друзі та живуть на сусідніх вулицях, а Варвара не лізла в це, знала лише про якогось там друга, ніколи не бачила його й не цікавилася. Якось доля розпорядилася так, що познайомила їх саме Одрі.

Вероніка виливала свою лють на Варвару, не пояснюючи причин, тож так ця дружба і скінчилася, перетворившись на сварки та конфлікти. Даніель, на відміну від неї, вмів поступáтися, тому змирився зі стосунками між його друзями, незважаючи на власні почуття. Проте, коли Август почав завдавати дівчині болю, він втрутився в їхні стосунки, захищаючи Варю, що й остаточно зруйнувало ще одну дружбу. А згодом він навіть побився з ним після пар.

Даніель залишався відданим Варварі й готовий був чекати стільки, скільки потрібно, хоча періодично теж закипав.