Очима автора

«Ми несемо відповідальність за тих, кого приручили…»

Варвара з Астаротом не говорили ні про що: просто мовчки повернулися додому, де він залишив її знову саму й розчинився в тумані. Дівчина розуміла, що вчинила жахливо і неправильно відносно Аста, проте між ними не було нічого, крім багатозначних дотиків, та й він не підпускав її ближче, ніж їй того хотілося. Тож жодних зобов’язань вони не мали, але здавалося, що це вже давно не так.

А тим часом Астарот як герцог готував своє військо. Він ніс тягар відповідальності за підлеглих і мусив протистояти іншим царствам, що були зависокої про себе думки — вони прагнули розширити свої території, хоча навіть зі своїми не справлялися.

Тож у пеклі розгорталася пожежа війни, а боротьба в потойбіччі виявилася куди жорстокішою, ніж можна було уявити.

Творець назвав Астарота на честь його матері — Астарти, семітської богині родючості та кохання. Він був породжений як один із найвищих і найпрекрасніших ангелів на небесах. Бог пишався сином, адже той виправдовував усі сподівання та покладену на нього відповідальність, належачи до чину серафимів. Проте перетворення на демона змінило все.

Астарот підтримав Люцифера у війні проти Творця, після чого був скинутий з небес у безодню і разом з іншими заколотниками став падшим ангелом. Причин для зради у нього вистачало. Будучи неймовірно красивим, мудрим і могутнім духом, Астарот вважав, що ангели гідні більшого, ніж просто вічно служити та вихваляти Всевишнього. Він поділяв головну ідею Люцифера, а той у свою чергу обіцяв заколотникам свободу волі та рівні з Богом права.

Бунт ангелів почався тоді, коли Творець створив людину і наказав небесному воїнству схилитися перед нею. Багато вищих ангелів вважали це за образу — схилятися перед «створіннями з праху».

І тепер Астарот належав до так званої «Верховної Тріади» — разом із Люцифером і Вельзевулом. Саме через це він мав чимало конкурентів, наприклад, Асмодея та Бегемота, і це далеко не весь список тих, хто бажав йому лиха.

А зараз насувалася війна з ангелами порядку. Їм необхідно було самостверджуватися для сходження по ієрархічних сходах. У підпорядкуванні Астарота перебували сорок легіонів душ і ціле герцогство. Усі ці володіння вимагали його особистого контролю, авторитету та сили.

Варвара стала його слабкістю, і тепер він був змушений віддалитися, аби захистити її. Він мусив зробити це, нічого не пояснюючи, адже гірка правда теж поставила б її під удар.