4. Шахова дошка

Дубові двері зачинилися прямо за спиною Ліни, залишивши її у темному коридорі, поодаль від розчарованого бурчання Сатани.

Беліал стояв обпершись плечем на обшарпану стіну поруч із гобеленом.

—Невже ж, моє сонечко, повернулося? Я думав Сатана вже затуманив тобі голову своїми лекціями.

Він хитро прижмурив очі спостерігаючи за наближенням дівчини з виразом обличчя, як у задоволеного кота.

—Ем, майже… Він сказав що я не проживу і дня, і дав мені гроші з картою.

Вона склала руки на грудях, намагаючись вгомонити тремтячі пальці

—Ну це хоча б щось! Останнім часом наш рогатий бюрократ почувається не дуже добре. Пробач йому. Стільки стресу…

Ну досить, наступний пункт в нас лежить до ринку щоб затоваритись потрібними речами для твоєї подорожі.

Бел клацнув пальцями і перед Ліною з’явилося напівпрозоре зображення карти з пунктирною доріжкою до заповненої вулиці.

Вона втупила на нього, потім перевела погляд на чоловіка.

—Ви  ж говорили, що не маєте магії.

Він швидко розігнав зображення у повітрі розмахуючи руками.

—Звісно ні! Це лише залишок. Таку голограму навіть дитинча зробити може. Не втрачай часу і пішли вже. Я проводжу тебе до виходу.

Відштовхнувшись від стіни, він пішов вниз по коридору очікуючи що Ліна піде слідом.

Наспіх запихаючи карту в сумку, вона наздогнала його.

—Ви не підете зі мною?

—Ні, тому що мені насрати на тебе

Ой, ні, ні, стійте. Здається він сказав «Трохи пізніше підключуся, поки в мене є декілька справ.» Одне і теж, змінюється тільки оформлення. Старий пень.

Добре, я ж обіцяв не відволікати.

Беліал похлопав її по голові, розтріпавши і без того спутане каре.

Вони якраз проходили повз великих вітражів, які здавалися більш уцілілими ніж увесь замок загалом.

На одному з них зображена золота саркастична маска у платку, позаду якої німб у вигляді сонця. Вираз здається насміхався над самою дівчиною і спостерігав за кожним кроком, невільно змушуючи скривитися від натиску.

—Емм…До речі… —Вона перевела погляд від вітража до нього. —Сатана, кхм, щось говорив про інших.. Все ж хтось співпрацював з вами?

Беліал відразу зупинився, посмішка застила на обличчі перед тим як він знов прийшов до тями й продовжив шлях.

—Не звертай уваги, янголятко, то були тупі, ніби стовбур люди, вони гинули просто від того, що самі лізли до пащі демонів на «самопожертву» Ти ж в мене набагато розумніша, я ж правий?

—Ну, до нічиєї пащі я лізти точно не збираюся.

—От і славно.

Вони дійшли до величезних дверей, Беліал штовхнув їх і відійшов даючи Ліні дорогу. Назовні показався сад з зав’ялими квітами і калитка.

—Далі сама, зустрінемося поряд із ринком. І пам’ятай, я завжди поруч.

Він спостерігав як дівчина уходить геть від замка, назад до таких же брудних вулиць.

Тим часом поруч, у тіні по черзі відкрилося сім очей, тепер вони знаходилися набагато вище ніж раніше.

—Вона мені не подобається.

Рокотом рознісся басовитий голос.

—Розслабтесь, бос, дівчисько ще проявить себе. Все ж не кожен день до пекла попадає така вдача. Жива, та ще й дитина! Можна сильно не напружуватися з уговорами.

Роздоєне копито яке віддалено нагадувало руку, витягнулася з темряви й схопила Беліала за сорочку, притягуючи до себе.

—Ти чуєш себе? Я завжди знав що Всевишнє не дало тобі чогось окрім зла всередині, але проблема здається більш глобальною. В тому і проблема що вона дитина, Беліал, мала, тупа дитина. І при всьому цьому ти хочеш відправити її у вільну подорож по Пеклу?

Чоловік здавався взагалі не стурбованим словами Сатани, але посмішка повільно сповзла з обличчя. Козел ж від цього напружився й ослабив хватку.

—Ти сумніваєшся в моєму вибору? А я то думав що невже ж довіришся мені після тисячоліть співпраці.

 Слова прозвучали над-то спокійно, від цього мурашки пробіглися по спині.

Сатана відпустив його і відступив глибше у тінь.

—Я довірився тобі один раз. Ти сам бачиш до чого це привело.

—Якщо б ці паскуди не струсили, то в нас би все вийшло. Моєї провини тут нема. А тепер, пробач, але мені потрібно спостерігати за дівчиськом перед тим як вона щось накоїть.

Беліал розвіявся у повітрі прямо на очах, залишивши Сатану одного із самим собою.

—Ти ще пошкодуєш зі свого вибору. Коли Люцифер дізнається…