Перший дощ

Очима Варвари:

Вийшовши на вулицю запасним виходом, мене зустрічали вже краплі дощу. Холодні, ніби сніг, вони опікали моє обличчя. Мною рухали біль та безсилля.

— Всі чоловіки однакові, — прошепотіла сама собі. — Коли вони хочуть тебе, то намагаються поглинути все навколо, а щойно цікавість згасає — ти стаєш непотрібною. На жаль, це аксіома. Мені навіть шкода Вероніку

Я зупинилась, підвела голову догори й, затримавшись так на декілька секунд, перевела погляд на вулицю, якою майже ніколи не ходила сама — завжди поруч був він.

— Яка сумна кінцівка в нашій історії, Августе. Ти — моє перше кохання, і я кохатиму тебе завжди, але більше ніколи не відчиню своїх дверей тобі.

Дійшовши додому, я зайшла в кімнату, повільно зняла прикраси й кинула їх на туалетний столик, а потім скинула й одяг. Зупинившись перед дзеркалом, я почала розглядати своє тіло, шкіру, родимки, волосся й врешті зловила себе на думці, що люблю все це настільки сильно, як ніхто більше.

— Самомилування — гріх! — я відвела погляд від дзеркала й пішла одягати нічну сорочку. — Я надто втомлена, хочу спати.

Я вляглася у своє м’яке ліжко, шовкова тканина огортала й зігрівала мою шкіру. Сон, як не дивно, швидко поглинув мене. У ньому я побачила свій сад: аромат квітів навколо дурманив. Я йшла босоніж стежками з неймовірною легкістю, одягнена в розкішний білосніжний сарафан, а локони мого волосся ніжно розвівав вітер.

Раптом я відчула чиюсь присутність і не могла зрозуміти: уві сні це чи наяву. Розплющивши важкі повіки, я побачила перед собою цього пихатого й нестерпного чоловіка. Розсівся у моєму кріслі. Але чому його присутність мене зовсім не бентежить?

— Доброго ранку, красуне! — розплився він у посмішці.

Я ліниво сіла в ліжку, відвела від нього погляд, а потім підвелася й пішла до ванної кімнати, повністю ігноруючи його присутність. Вмившись холодною водою, я повернулася назад.

— Червоні троянди пасують нам обом, — він дуже двозначно окинув мене поглядом.

Тільки тепер я усвідомила, що стою в одному пеньюарі, на якому зображені ці чортові троянди. Це змусило мене зніяковіти, але я все одно намагалася триматися незалежно.

— Що скажеш? — він усміхнувся ще більш двозначно.

— Давно ти тут? — запитала я, намагаючись відвернути його увагу від своєї фігури, і рушила за шовковим халатом, що лежав на спинці стільця навпроти туалетного столика.

Та не встигла я й торкнутися тканини, як чоловік миттєво опинився позаду. Правою рукою він перехопив мою руку, що тягнулася за одягом, а лівою обійняв за інше плече.

— Ми — одне ціле, — він торкнувся носом мого волосся й глибоко вдихнув його аромат. — Я завжди поруч із тобою.

«Він, напевне, король якогось пекла, а я — його власність… Принаймні склалося таке враження. Дивно, що в мене виникають такі думки, адже я ніколи й нікому не скорюся, що б там не було».

«Так хочеться спробувати твої вуста», — раптом пролунало в моїй голові, обриваючи власні думки.

Він розвернув мене обличчям до себе: його ліва рука міцно охопила мою талію, а права ніжно підняла підборіддя.

– У мене купа справ, які вже час робити, а ти хочеш піти й зайнятися своїми. Чи в пеклі їх замало? — з насмішкою запитала я, різко відсторонившись і нарешті вдягаючись у клятий халат.

Він лише усміхнувся й зверхньо спостерігав за мною.

— Сьогодні моя єдина справа — це ти.

Я відвернулася від нього, підійшла до свого робочого столу і, зручно вмостившись, почала вчити матеріал, який мала здати завтра. А цей чоловік, ніби намагаючись не заважати, тихо сів назад у крісло й почав переглядати якісь свої документи.

«Насправді — це приємно, коли твою постійну самотність хтось наповнює просто своєю присутністю», — я кинула короткий погляд на нього.

— Якщо тебе щось цікавить, просто запитай, — не відриваючись від своїх паперів, спокійно промовив він.

— Як мені до тебе звертатись? — він на якусь секунду відволікся від роботи. — Пробач, я так зрозуміла, що ти знову не…

Він не дав мені завершити фразу:

— Астарот! — на диво для мене, він сказав це дуже легко. — І можеш не гуглити моє ім’я. Нічого хорошого ти там не знайдеш.

Ці його слова чомусь змусили мій пульс пришвидшитись.

Втомившись і нарешті завершивши навчання, я встала й пішла в душ. Уже повернувшись до спальні, я виконала всю свою вечірню рутину: крем, гребінець… Потім умостилася в ліжку й одразу відчула, як утома бере своє.

— Перед тим, як знову зникнеш, вимкни, будь ласка, світло, — звернулась я до Астарота. — Передчасно дякую!

І тієї ж миті кімнату огорнула темрява.

Раптом я відчула, що він лягає поруч і ніжно обіймає мене за талію, притискаючи до себе.

— Що ти робиш?! — збентежено запитала я, заплющивши очі від несподіванки.

— Тшшш… — заспокоював він мене. — Не хвилюйся, я нічого не робитиму без твоєї згоди. Ми просто спатимемо разом. Звісно, якщо ти не проти?

Чомусь я довірилась цьому чоловікові. Так і не давши відповіді, я заснула.

Мені знову наснився дивний і жахливий сон: моє таємне місце спалене й спустошене, а небо почервоніло й затяглося важкими хмарами. Переді мною в повітрі завис диявол. Побачивши в небі останнє проміння сонця, я розправила білосніжні крила і різко, але легко відірвалася від землі. Я намагалася відлетіти від нього, та він спіймав мене, схопивши за крило. Грубо розвернувши до себе, він міцно притиснув мене за талію:

— Ти моя. Я не дам тобі й шансу на втечу, — це звучало надмірно владно та жадібно.

Після цих слів чудовисько вирвало моє серце, а останнє проміння остаточно зникло за хмарами.

Я прокинулася від звуку будильника — не просто стривожена, а до смерті перелякана. Чоловік, який ще мить тому мирно спав поруч, зараз схвильовано обіймав мене. Його обійми зігрівали. Я б воліла, щоб ця мить ніколи не закінчувалася, та будильник продовжував наполегливо лунати.

— Мені треба збиратися в коледж, — тихо, отямившись, звернулася до Астарота. — Якщо надумаєш лишитися, будь ласка, зроби так, щоб ніхто тебе не помітив.

— Що ж, гарного тобі дня, моя дівчинко!

— Я не твоя, — огризнулася йому. — Тримай себе в довбаних руках! А якщо хочеш до когось почіплятися, можу дати контакти однієї шльондри!

— Мабуть, відмовлюся! — Він наблизився до мене. — Я не хочу розваг, сексу на одну ніч чи чогось подібного. — Він провів рукою по моєму обличчю, заправляючи локон волосся за вухо. — Я обрав тебе, а отже, буду з тобою!

Його слова ніколи не викликають сумнівів, але я переконую себе, що їм не можна вірити.